Педагогічні технології, методики застосовані в моїй практиці
1 Обґрунтування вибору педагогічної технології
Проблема розвитку навчальної мотивації у молодших школярів є предметом дослідження педагогів, учених впродовж багатьох років. Для сучасної школи ця проблема в даний час залишається актуальною. З кожним роком на тлі загострення соціальних проблем, самоусунення батьків від виховання дітей все більш гостро встає питання про низький рівень сформованості мотивації до навчальної діяльності: відсутність бажання вчитися або позитивна, але беззмістовна мотивація на рівні переживань. Не дивлячись на велику роботу, яка ведеться в освітніх установах по формуванню мотивації у молодших школярів, вчителі з тривогою звертають увагу на «мотиваційний вакуум», особливо на рубежі початкової і середньої ланки. Задоволення потреб молодших школярів впливає на їх прагнення вчитися, що у свою чергу позначається на успішності в навчальної діяльності. Навчальна мотивація - необхідна умова подальшого успішного навчання. Одне із завдань, які повинні вирішуватися в початковій школі, це створення умов для формування позитивної навчальної мотивації і подальшого її розвитку у молодших школярів.
Тому одну з провідних цілей своєї діяльності я визначила наступну:
«Формування навчальної мотивації у молодших школярів через використання ігрових технологій навчання та виховання учнів.»
Для реалізації даної мети я поставила завдання:
1. Вивчити передовий досвід вчителів новаторів, вчителів школи, району.
2. Вивчити індивідуальні особливості кожної дитини .
3. Створити комфортно-просторове середовище для розвитку кожної дитини.
4. Розробити комплекси навчальних ігор, індивідуально - диференційовані завдання по предмету, систему уроків із застосуванням на основних його етапах прийомів формування навчальної мотивації.
5. Впроваджувати нові форми роботи в навчально – виховний процес, застосовувати сучасні навчальні технології.
Етапи роботи
1. Організаційно-підготовчий. Вивчення передового досвіду педагогів В.А.Сухомлинського, О.Я. Савченко, І.Ю. Матюгіна «Ейдетика», С.М. Потапової «Методика навчання письма», І.Т. Федоренка «Застосування вправ для навичок розвитку швидкого читання».
2. Діяльний. Впровадження дидактичних ігор та індивідуально - диференційованих завдань, інновацій у навчально - виховний процес.
3. Узагальнюючий – аналітичний.
2 Опис педагогічної технології, методики і етапів впровадження
Розвиток навчальної мотивації - це процес тривалий, клопіткий і цілеспрямований.
Досвід 19 років роботи у молодших класах поступово привів мене до розуміння того, що диференціація навчання не може бути епізодом, необхідним для розв’язання того чи іншого дидактичного завдання; вона має стати системою щоденної роботи. Особливого підходу вимагають як учні з низьким рівнем навчальних досягнень, так і обдаровані. Тому і виникає необхідність диференційованого підходу до навчання. Думку про необхідність диференційованого підходу в навчанні школярів не раз висловлював у своїх працях В. Сухомлинський: «До кожного учня треба підійти, побачити його труднощі, кожному необхідно дати тільки для нього призначене завдання».
Тому, перш за все я вирішую два питання: як об'єднати клас в групи для здійснення диференціації навчання і яким чином побудувати навчальний процес на основі названого дидактичного принципу, враховуючи специфіку програмових вимог і особливості дитячого колективу.
Починаючи навчання визначаюсь з базовими знаннями та уміннями, які слід засвоїти кожному учневі, і відповідно до цього вибираю індивідуально – диференційовані види навчальної діяльності. Починаючи з 1 класу, я виділяю групу дітей, які добре підготовлені до школи, зокрема володіють способом читання. Вони легко і швидко адаптуються до школи, не бояться працювати самостійно й впевнені в собі. Цих учнів умовно об’єдную в групу А. Інші діти, які переважно працюють з моєю допомогою – це група Б.
Учням групи А пропоную завдання:
- подібні до загальних, але для самостійної роботи (диференціація за рівнем самостійності);
- ускладнені (диференціація за рівнем складності).
Диференційовані завдання використовую на різних етапах уроку (актуалізації опорних знань, узагальнення і систематизації знань). Застосування різних способів диференціювання, дає змогу точніше визначити навчальне навантаження для кожного учня за обсягом і складністю. –
Так як сучасного учня важко здивувати та зацікавити, процес засвоєння знань я перетворюю на процес творчого застосування умінь і навичок. Кожну дитину прагну залучити до співтворчості, щоб вона відчувала свою відповідальність за діяльність на уроці. Стійкий інтерес до навчальної діяльності у молодших школярів формується через проведення уроків-подорожей, уроків-ігор, уроків-вікторин, уроків-досліджень, уроків-зустрічей, сюжетних уроків, уроків захисту творчих завдань, через залучення казкових персонажів, ігрову діяльність із застосуванням мультимедійних технологій, використанням різних диференційованих ігрових завдань. Щоб кожна дитина змогла стати успішною, необхідно підкреслювати навіть самий невеликий успіх, просування вперед. І це можна здійснити через гру.
В. А. Сухомлинський писав: “Без гри, немає, і не може бути повноцінного розумового розвитку. Гра - це величезне світле вікно, через яке в духовний світ дитини вливається цілющий потік уявлень і понять. Гра - це іскра, що запалює вогник допитливості і допитливості”.
При розробці гри стежу за тим, щоб навчальні завдання діти сприймали саме, як завдання, але при виконанні їх все-таки грали.
І в той же час пам'ятаю, що гра для дітей - це справжнісіньке навчання, оскільки введення в урок цікавих вправ, ігор ненав'язливо збагачує словниковий запас, активізує увагу дітей, розширює кругозір, викликає інтерес до предмету, розвиває творчу фантазію, виховує етичні якості. І головне - величезний ефект: що жодного «позіхає» на уроці! І, нарешті, гра - це засіб, що знімає неприємні або заборонені для особи школяра переживання.
Таким чином, цілеспрямоване і систематичне застосування різноманітних форм і прийомів розвитку навчальної мотивації у молодших школярів, укріплює бажання дітей оволодівати знаннями і формує стійкий інтерес до більшості предметів, що вивчаються.
Своєчасне чергування і застосування на різних етапах уроку різноманітних форм і прийомів формування мотивації укріплює бажання дітей оволодівати знаннями. Формуванню навчальної мотивації сприяє уміле використання ігрових ситуацій і інших елементів цікавості. Одним з найбільш дієвих прийомів формування мотивації до навчання є дидактична гра.
Під час вступу дитини в школу характер його діяльності різко змінюється. Гра відсувається на другий план: окрім шкільних уроків треба виконувати домашнє завдання. Тому при знайомстві з шкільним життям гра сприяє зняттю бар'єру між «зовнішнім світом і життям» і психікою дитини. Ігрова дія дозволяє освоювати те, що заздалегідь викликає у молодшого школяра страх невідомості. Крім того, установка на виконання навчальної роботи у дітей ще не сформована. Тому основним типом дидактичних ігор, які я використовую в своїй практиці на початкових етапах, є ігри, що формують стійкий інтерес до навчання, концентрують увагу, розвивають довільну увагу, знімають напругу («Відміть все», «Що змінилося», Яких чисел (букв) не дістає?», «Чудовий квадрат»).
Ігри, що вимагають від дітей виконавчої діяльності. За допомогою цих ігор діти виконують дію за зразком, наприклад: «Складемо узор», «Побудуємо гараж», «Кінцівка», «Акваріум».
Ігри, що вимагають відтворюючої діяльності. Ці ігри направлені на формування навиків складання і віднімання. наприклад «Математична рибалка», «Кращий лічильник», «Кращий космонавт», «Око фотографа», «Каруселі».
Ігри, в яких запрограмована перетворююча діяльність дітей. За допомогою цих ігор діти змінюють приклади і завдання в інших, логічно пов'язані з ними. Наприклад «Ланцюжок», «Кругові приклади», «Математична естафета», «Контролери», «Перевір Угадайку!».
В курсі 2-го, 3-го, 4-го класів я застосовую ігри на закріплення і поглиблення знань по основних темах програмного матеріалу. Це сюжетно-рольові і ігри вправи. Вони урізноманітнюють види діяльності дітей на уроках, викликають інтерес до предметів. Українська мова: «Докажи слівце», «Живі слова», «Орфографічне лото», «Звук заблукав», «Зіпсований телефон», «Квітник для мами», «Третій зайвий», а також шаради, анаграми, ребуси, кросворди.
У сюжетно-рольових іграх є всі елементи рольової гри: сюжет, роль, ігрове правило. Я застосовую на уроках математики такі ігри: «Визнач маршрут корабля», «Кому подається м'яч?», «Магазин», «Садівник».
Молодшим школярам подобаються ігри-вправи, в які включені окремі елементи гри - елемент загадки, ігрова дія або правило. Такі ігри я провожу на різних етапах уроку, щоб організувати і зацікавити дітей, стимулювати їх активність «Мовчанка», «Вгадай», «Математична естафета», «Склади кругові приклади», «Розсели букви (числа) в будиночки».
В середині уроку ігри вирішують задачу засвоєння теми. В кінці уроку гра може носити пошуковий характер.
При включенні дітей в ситуацію дидактичної гри інтерес до навчальної діяльності різко зростає, працездатність підвищується. Так, при закріпленні і перевірці знань на уроці української мови використовую гру «Йду в гості». Її можна використовувати як в індивідуальній, так і в груповій роботі. Вона займає на уроці не багато часу, але дає уявлення про те, як матеріал засвоєний учнями, з ким необхідно провести індивідуальну роботу. У грі бере участь весь клас. У дітей фішки (вони вибирають самі): червоні - це «гості», жовті, - це «господарі». «Господарі» запрошують в гості і пропонують «гостю» завдання, написане на картці. «Господарі» перевіряють виконане завдання і ставлять оцінку.
Матеріал для гри: картки із завданням.
П. І. господаря.
Встав пропущену букву і напиши перевірочне слово.
Дітям ця гра подобається, крім усього іншого вона привчає їх до правил етикету в гостях. Дидактична гра допомагає пожвавити в даному випадку уроки української мови і сприяє розвитку елементів творчості і самостійності. Починаючи з перших днів навчання в школі я застосовую різні прийоми.
Приклади найчастіше використовуваних ігор на уроці .
Прийом «Фантастична добавка».
Учням пропонується представити себе дівчиною, з української народної казки «Мудра дівчина», і спробувати переказати цю історію з позиції дівчинки.
Ніщо так не привертає уваги і не стимулює роботу розуму, як дивовижне.
Прийом «Дивуй».
У південно-східній Азії на острові Шрі-ланка ростуть пальми з роду коріфа. Пластинки зів’ялого листя коріфи досягають 8 м в довжину і 6 м завширшки. Одним таким листом можна накрити половину волейбольного майданчика. З них роблять красиві і міцні парасольки, розписні віяла.
Іноді дивовижне не просто привертає увагу, але і утримує інтерес протягом тривалого відрізку часу.
Добитися цього дозволяє прийом «Відстрочена відгадка». Загадка (дивовижний факт) дається в кінці уроку, щоб почати з неї наступне заняття: «На наступному уроці ми познайомимося з спортивною зіркою України».
При повідомленні теми уроку і його мети використовую прийом «Прогнозування». «Послухайте назви декількох творів і визначте жанр твору, з яким працюватимемо на уроці. Обґрунтуйте свою відповідь: «Мороз Іванович», «Кіт в чоботях».
Для створення інтригуючої ситуації, для організації відпочинку на уроці можна використовувати «Так-нітку». «Я задумала персонаж дитячої казки, який, знайшовши клад, купив новий побутовий прилад. Хто це?» Учні намагаються знайти відповідь, ставлячи питання. На питання можно відповідати тільки словами «так і ні».
Школярі молодшого віку люблять мріяти і грати, розгадувати загадки, розкривати таємниці. Вони прагнуть до пригод. Однотипна і тривала робота швидко їх стомлює. Якщо необхідно виконати велику кількість одноманітних вправ, потрібно включити їх в ігрову оболонку, в якій ці дії виконуються для досягнення ігрової мети. У таких випадках використовую прийом «Приваблива мета».
На уроці математики в 3-му класі «Табличне множення і ділення» одне із завдань, що вирішуються на уроці, - відпрацювання способів запам'ятовування табличних випадків множення і ділення.
Дітям же була поставлена мета: допомогти Незнайкові повернутися з Місяця на Землю. У цьому ж випадку можна дати учням можливість змагатися, виконуючи по черзі дії відповідно до певного правила, коли всі наступні дії залежать від попередніх.
Розвивати і зберігати навчальну мотивацію у молодших школярів можна, використовуючи для цієї мети цікаві завдання, загадки, і ребуси, привертаючи барвисту наочність, літературних персонажів і казкових героїв, інтегровані методи. Підтримка постійного інтересу до предмету забезпечується через зміст і формулювання завдань, форму подачі матеріалу.
За час роботи відмітила, що більший інтерес школярі виявляють до тієї інформації, яка допомагає їм вирішувати життєві проблеми. Тому навчання обов'язково потрібно пов'язувати з практичними потребами учня. Введення в теорію здійснюю через практичне завдання корисність рішення, якого очевидна учням: знайти площу класу, середній вік членів сім'ї.
Проблемні завдання виконують мотиваційну функцію, дозволяють повторити раніше засвоєні питання, підготувати до засвоєння нового матеріалу і сформулювати проблему, з вирішенням якої пов'язано «відкриття» нового знання. Тому необхідно знаходити, конструювати корисні для навчального процесу суперечності, проблемні ситуації, привертати школярів до їх обговорення і рішення.
Тема «Хто що їсть?»
Проблемні питання
На які групи ділять тварин залежно від живлення?
Що таке ланцюг живлення?
Назвіть приклади ланцюгів живлення.
Проблемне завдання
У старій діброві почали пасти корів і кіз. Незабаром її покинули птахи, що кублилися в траві і кущах. В результаті початків привільно плодитися непарний шовкопряд. Він швидко об'їв листя на деревах. До чого це привело?
Навчальна мотивація зберігається і розвивається, якщо учень реалізує свій потенціал, отримує реальні результати своєї праці. Для цього використовуються творчі завдання: складання загадок, ребусів, кросвордів, твір казок, видання книжок. Учні, виконуючи творче домашнє завдання, розробляють дидактичні матеріали.
Одним з ефективних способів формування і збереження мотивації у молодших школярів є створення ситуацій успіху. Приведу приклад створення ситуацій успіху.
1. Подолання страху («Нічого страшного, буває, що люди бояться.»)
2. Прихована інструкція («Ти ж пам'ятаєш, що .»)
3. Авансування («У тебе вийде .»)
4. Персональна винятковість («Тільки у тебе може вийти .»)
5. Посилення мотивації («Нам це потрібно для .»)
6. Висока оцінка деталі («Ось ця частина у тебе чудова!»)
Я упевнена, що навчати дитину необхідно радістю, виховувати її з великою любов'ю, а всю роботу будувати на інтересі, заохоченні, похвалі та враховуючи індивідуальні особливості кожної дитини.
Головним результатом своєї роботи я вважаю той факт, що після закінчення молодшої школи рівень знань, умінь і навичок, загальної освіченості і культури моїх учнів, більшість яких не виявляла особливих здібностей на початку навчання, був оцінений як високий або середній.
Мої колишні учні мають високий та достатній рівень досягнень у навчанні в середній школі, приймають активну участь у різних конкурсах, олімпіадах.
